Історія питання

«Чорнобильці».

Проблеми і шляхи вирішення.

   У 1986 році ліквідатори аварії на ЧАЕС ціною свого здоров'я, а хто й життя, запобігли поширенню страшної катастрофи. Чимало з них сьогодні потребують державної підтримки, бо не можуть працювати у зв'язку з інвалідністю. Отож їм повинні надаватись пільги, компенсації та гарантії в рамках чинного законодавства та виходячи з соціально-економічного становища країни й фінансових можливостей Державного бюджету.   

   Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-12, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

    Таким чином підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Для здійснення такого перерахунку не вимагається подання будь-яких заяв про його здійснення.

      Частиною другою ст.87 Закону України № 1788-XII від 5 листопада 1991 р. «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

      Пунктом другим ст.46 Закону України 1058-IV від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

    Тобто ніби-то по закону все має бути добре і без проблем. Але тільки не у нашій державі. На справді Пенсійний фонд відмовляється виплачувати належні «чорнобильцям» гроші, а коли ті звертаються у суд, то суди застосовують термін позовної давності в 6 місяців.

   Але ще більше ситуація погіршилась в червні 2011 року, коли  був прийнятий закон вiд 14 червня цього року за № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”. В цей закон з досить невинною назвою підступно внесли пункт наступного змісту:

“7. Прикінцеві положення доповнити пунктом 4 такого змісту: “4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”…, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” …, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” … застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік“. Тобто, тепер, ці виплати Кабмін буде виплачувати не в тому розмірі, який визначений законом, а в тому – який йому схочеться встановити.

    Вважаємо, що це суперечить ст.22 Конституції України, згідно із змістом якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Окрім того слід зазначити, що ще Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (п. 5.4.) було беззаперечно визначено, що “Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів… законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює суперечності у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними, мають використовуватися окремі закони“.

   Однак, всупереч вищенаведеним положенням, законом “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” скасовані на 2011 рік, встановлені соціальними законами, розміри виплат (доплат) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, додаткової і державної пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, постраждалим від чорнобильської катастрофи, дітям війни; мінімальні розміри пенсій за вислугу років і по інвалідності військовослужбовцям та прирівняним до них особам, мінімальні розміри пенсій в разі втрати годувальника – військовослужбовця, та загальні розміри обчислення пенсій військовослужбовцям і прирівняним до них особам.

    Що ж робити?

     Ми вважаємо, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” є антиконституційним, відповідно застосуванню не підлягає, хоча, без сумніву суду, виконуючи вказівки «згори» будуть намагатись його застосовувати. АЛЕ! є ще процесуальне законодавство, яке зобов’язує суди керуватися насамперед Конституцією – як нормою прямої дії. У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 8 КАС України, “Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується”. Крім того, за статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди повинні застосовувати при розгляді справ Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду – як джерело права.

      Відповідно до позиції Європейського Суду у справах “Кечко проти України”, “Бурдов проти Росії”, № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ (mutatis mutandis), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

      Таким чином ми вважаємо, що позови з соціальних виплат і пільг чорнобильцям, дітям війни, учасникам бойових дій, пенсіонерам-військовослужбовцям, та іншим категоріям,  все ж варто подавати, незважаючи на зміни у законі про держбюджет, при цьому посилаючись на цю неконституційність закону.

    Центр надає безкоштовну допомогу «чорнобильцям» у захисті їх прав. Боріте і поборите!

  

ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ ЗАКОНОМ ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА. ВИКОРИСТАННЯ ЛЮБИХ МАТЕРІАЛІВ З ЦЬОГО САЙТУ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО ПІСЛЯ ОТРИМАННЯ ПИСЬМОВОЇ ЗГОДИ ПРАВЛІННЯ ЦЕНТРУ   . Все викладене є думкою Центру. Ми доносимо до відвідувачів сайту виключно свою думку, інформацію та своє бачення ситуації.