ВВАЖАЄМО ПРАВО КМУ ОБМЕЖУВАТИ СОЦІАЛЬНІ ВИПЛАТИ НЕ ЗАКОННИМ, А ВІДПОВІДНЕ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ - ТАКИМ, ЩО СУПЕРЕЧИТЬ КОНСТИТУЦІЇ ТА ПОПЕРЕДНЬОМУ РІШЕННЮ ТОГО Ж КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ.

 

    25.01.2012р. Конституційний суд прийняв рішення , згідно з яким Кабінет міністрів має право скорочувати соціальні виплати населенню. Йти ж у суд стає безглуздим, оскільки Феміда зобов'язана враховувати не тільки соціальне законодавство Україні, але нормативно-правові акти Кабміну.

      Подання щодо даного питання було подано Управлінням Пенсійного Фонду і стосувалося низки питань, серед яких були такі: чи має право держава встановлювати обсяги соціальних виплат залежно від його соціально-економічних можливостей; має Чи має право держава змінювати порядок і розмір існуючих соціальних виплат і соціальної допомоги, що фінансується за рахунок державного бюджету. У резолютивній частині рішення КС говориться: «Одним з ознак Україні, як соціальної держави, є забезпечення суспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави і яка повинна справедливо і неупереджено розподіляти суспільні багатства між громадянами і прагнути до збалансованості бюджету України ». Далі КС роз'яснює повноваження Кабінету міністрів у розподілі соцвиплат і соціальної допомоги, відзначаючи, що Кабмін сам може готувати нормативно-правові акти з цих питань, зокрема, це стосується розробки Держбюджету. «Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян, мають керуватися, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає використання судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державно влади ... в тому числі нормативно-правових актів Кабінету міністрів », - йдеться в рішенні КС. Нагадаємо, прийнятий Верховною Радою Держбюджет-2012, містить норму, за якою Кабмін у ручному режимі регулює розмір соціальних пільг. У грудні Конституційний суд визнав конституційним право уряду визначати порядок і розмір соціальних виплат залежно від наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду.

    Вважаємо право КМУ обмежувати соціальні виплати не констуційним, а Рішення КСУ таким, що суперечить як Конституції України, так і попередньому Рішенню КСУ.

 

 РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян):

4. У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України). Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (частина перша статті 96 Конституції України), шляхом прийняття відповідного закону.
Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що
закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення,
тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України)
.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.


    Таким чином слова "застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України" треба розуміти так, що КМУ не змінюючи обсягу прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, встановлює порядок виплат, які мають виплачуватись по закону, тобто, для дітей війни - 30% мінімальної пенсії. Що стосується фінансового ресурсу, то у КМУ є вдосталь фінансових механізмів забезпечити виконання законів - його завдання користуватись цими механізмами.

 

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Верховний Суд вказав, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону АБО ІНШОГО НОРАМАТІВН-ПРАВОВОГО АКТА З ТОЧКИ ЗОРУ ЙОГО ВІДПОВІДНОСТІ КОНСТИТУЦІЇ І в усіх необхідних випадках застосовувати її як акт прямої дейтвія. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Таким чином вважаємо, що у судів немає правової підстави відмовляти пільговикам у нарахуванні соціальних виплат. Проте, знаючи українську Феміду, можна точно прогнозувати, які рішення будуть приймати суди..

   Але не варто забувати, що існує ще Європейський Суд з захисту прав та основоположних свобод людини. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово надавав правову оцінку таким «правовим викрутасам» і категорично заперечує можливість звуження раніше встановлених пільг. Тож не варто опускати руки. Ділки від Феміди сподіваються що за час, допоки люди дійдуть до ЕСПЛ та відбудеться сам розгляд, багато заявників не доживуть… Але покажемо їм, що ми не тільки доживемо і заберемо своє, але ще й не дамо вважати себе бидломасою та покращувати свої міліарні статки за рахунок простих людей, забираючи у них останні копійки, які їм насправді належать!

Центр готовий дійти до ЄСПЛ, відстоюючи право пільговиків на призначену їм ЗАКОНОМ допомогу.

 

 

Історія питання

«ДІТИ ВІЙНИ»

проблеми і шляхи вирішення

 

   Вже декілька років поспіль Центр надає безкоштовну допомогу соціально незахищеній категорії громадян - «Дітям війни». За цей час ми виграли близько сотні судових позовів, по яким суди прийняли рішення на користь Дітей війни.

   Часто люди самі не знають на що мають право, але ще більше перешкод виникає при пошуку відповіді на питання «Як це право відстояти?». Отже спробуємо, для початку, розібратись - у чому полягає проблема і яким чином її можна вирішити.    

       Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, які відносяться до категорії людей, які маюсь статус «дітей війни», повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. На сьогоднішній день ця сума становить біля 200 гривень на місяць. 

    Але як часто буває в нашій «правовій» державі цей закон не виконується. З моменту введення в дію Закону, тобто з 1 січня 2006 року Пенсійний фонд України повинен автоматично здійснювати перерахунок пенсії та виплачувати надбавку в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але, нажаль, реальність далека від правової норми. В ст.7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (надбавки до пенсії), здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Змінюються уряди, але з року в рік реального фінансування даної доплати з Державного бюджету у розмірах передбачених Законом не здійснюється.

     За період з січня 2006 року по січень 2011 року держава не доплатила дітям війни майже по 6000 тис. гривень. Безумовно, що для нашого українського пенсіонера це великі гроші.

     Але насправді чимало пенсіонерів, в першу чергу з сільської місцевості, навіть не знають про те, що їм належать такі доплати. Більшість з них абсолютно випадково дізнавались, що такі пільги й доплати передбачені для них Законом.

      Саме після того, як про проблеми дітей війни заговорила громадськість та деякі політичні сили, пенсіонери, які недоотримуть прописані Законом доплати й пільги,  в останній рік-два почали масово звертатись до Центру з проханням допомогти відстояти свої права.

Слід зазначити, що жодної допомоги у цьому питанні держава не надає, а швидше діє навпаки. Пенсійний фонд має вказівку оскаржувати до останньої інстанції судові рішення. Тобто навіть вигравши суд, пенсіонер не може отримати свої гроші, оскільки рішення не набуває законної сили через оскарження. При чому стала судова практика останніх років чітко вказує на те, що суди всіх інстанції виносять рішення на користь Дітей війни. Тож єдине логічне пояснення тяганині, яку влаштовує Пенсійний фонд є одне - ці «державні мужі» сподіваються, що велика частина позивачів просто не доживе до остаточно рішення суду, яке може бути і через декілька років.

     Також ситуацію ускладнює постійна зміна порядку розгляду подібних справ. До лютого 2010 року вони розглядалися в порядку адміністративного судочинства. Згодом Верховна рада прийняла Закон, яким передбачалося, що подібні соціальні справи мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. В вересні 2010 року вже Конституційний суд визнав ці положення неконституційним і знов зобов’язував суди розгляди такі справи в порядку адміністративного судочинства. При чому ця остання передача справ до адміністративного суду значно зменшила термін, за який Діти війни можуть отримати компенсацію - до 6 місяців (проти 3 років, як було раніше допоки справи розглядались в порядку цивільного судочинства).

 

      Окрім того  ситуація значно погіршилась в червні 2011 року, коли  був прийнятий закон вiд 14 червня цього року за № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”. В цей закон з досить невинною назвою підступно внесли пункт наступного змісту:

7. Прикінцеві положення доповнити пунктом 4 такого змісту: “4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”…, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” …, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” … застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік“. Тобто, тепер, ці виплати Кабмін буде виплачувати не в тому розмірі, який визначений законом, а в тому – який йому схочеться встановити.

    Вважаємо, що це суперечить ст.22 Конституції України, згідно із змістом якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Окрім того слід зазначити, що ще Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (п. 5.4.) було беззаперечно визначено, що “Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів… законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює суперечності у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними, мають використовуватися окремі закони“.

   Однак, всупереч вищенаведеним положенням, законом “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” скасовані на 2011 рік, встановлені соціальними законами, розміри виплат (доплат) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, додаткової і державної пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, "чорнобильцям", Дітям війни; мінімальні розміри пенсій за вислугу років і по інвалідності військовослужбовцям та прирівняним до них особам, мінімальні розміри пенсій в разі втрати годувальника – військовослужбовця, та загальні розміри обчислення пенсій військовослужбовцям і прирівняним до них особам.

 

    Що ж робити?

     Ми вважаємо, що Закони України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” та "“Про Державний бюджет України на 2012 рік”  є антиконституційним, відповідно застосуванню не підлягають, хоча, без сумніву суди, виконуючи вказівки «згори» будуть намагатись його застосовувати. АЛЕ! є ще процесуальне законодавство, яке зобов’язує суди керуватися насамперед Конституцією – як нормою прямої дії. У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 8 КАС України, “Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується”. Крім того, за статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди повинні застосовувати при розгляді справ Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду – як джерело права.

      Відповідно до позиції Європейського Суду у справах “Кечко проти України”, “Бурдов проти Росії”, № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ (mutatis mutandis), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

      Таким чином ми вважаємо, що позови з соціальних виплат і пільг "чорнобильцям", Дітям війни, учасникам бойових дій, пенсіонерам-військовослужбовцям, та іншим категоріям,  все ж варто подавати, незважаючи на зміни у законі про держбюджет, при цьому посилаючись на цю неконституційність закону.

 

      Хочеться підкреслити, що особи що мають соціальний статус "дитина війни" не просять  зайвого, а лише намагаютьсь відновити свої порушенні права та отримувати хоча б ті невеличкі надбавки до пенсії, що гарантувала їм держава. Натомість пенсіонери вимушені звертатись до суду, втрачати час, здоров’я, а в світлі даних реалій і взагалі втрачати віру у верховенство права .

Громадяни з категорії «Діти війни», які вважають власні права порушеними або у яких виникають труднощі з реалізацією власних прав, можуть звертатися по безкоштовну юридичну допомогу до нашого Центру.

 

 

 

  
 

ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ ЗАКОНОМ ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА.

ВИКОРИСТАННЯ ЛЮБИХ МАТЕРІАЛІВ З ЦЬОГО САЙТУ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО ПІСЛЯ ОТРИМАННЯ

ПИСЬМОВОЇ ЗГОДИ ПРАВЛІННЯ ЦЕНТРУ   .

Все викладене є думкою Центру.

Ми доносимо до відвідувачів сайту виключно свою думку, інформацію та своє бачення ситуації.