Історія питання:

За ЦИМ посиланням можна ознайомитись із коротким станом речей на момент втручання Центру у справу. (Як бачите за посилання фото взято з нашого сайту). Біль детальна інформація нижче.

ГО “Етра” не може потрапити до приміщення.

Деякі листи і пам”ять. І фото совєтського 1963 року, де попри все, на похорон прийшло дуже багато людей.

Олена Іванівна Степанів (Олена Степанівна)

Народилася в сім’ї священика.

З 1910 р. навчалася в семінарії Українського педагогічного товариства (м. Львів).

У 1912 р. вступила до Львівського університету, студентка філософського факультету. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл» (очолила його першу жіночу чоту у Львові).

У 1949 р. була заарештована, відбувала заслання в таборах у Мордовській АРСР ( Росія); у 1956 р. звільнена за станом здоров’я, повернулася до Львова, де й прожила до кінця життя у будинку № 11-а по вул. Козацький.

Померла 11 липня 1963 р. у Львові і була похована на Личаківському цвинтарі.

1. 1. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 252 від 20.06.1991 р. квартира № 1 (загальною площею 31,7 кв.м.) по вул. Козацькій 11-а у м. Львові було переведено у нежитлове
2. 2. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 362 від 09.07.1992р. було вирішено створити музей Олени Степанівни-Дашкевич у нежитловому приміщені № 1 у будинку 11-а по вул Козацький у м. Львові

В той момент ще ніхто не думав, що до створення музею знадобиться двадцять років та величезні зусилля невеликої когорти ентузіастів та справжніх патріотів, які довгими роками будуть добиватись відкриття музею!

3. 3. Розпорядженням голови Львівської обласної ради народних депутатів № 528 від 19.07.1995 року «Будинок, у якому жила Степанів-Дашкевич О., хорунжі УСС, педагог» було оголошено пам’яткою історії та присвоєно № 1285 . Однак це не завадило місцевій владі надати дозвіл на приватизацію другою половини будинку. Другу половину будинку приватизувала гр. Лутчин Л., що і породило в подальшому колосальні проблеми.
4. 4. 28 березня 2011 року у приміщенні Львівської міської ради відбулись громадські слухання про створення меморіального музею Олени Степанівни та Романа Дашкевича на вул. Козацький 11- а у м.Львові
5. 5. Рішенням Львівської обласної ради від 06 грудня 2011 року № 309 – 2012 рік було проголошено Роком хорунжої Січового Стрілецтва Олени Степанів-Дашкевич
6. 6. Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 10 лютого 2012 року № 68/05-12 «Про відзначення у 2012 році Року хорунжої Січового Стрілецтва Олени-Степанів-Дашкевич». Було створено оргкомітет та затверджено заходи з відзначення у 2012 році Року хорунжої Січового Стрілецтва Олени Степанів- Дашкевич. П.6 вказаних заходів вказано «Сприяти у відкритті експозиції Олени Степанів-Дашкевич у м. Львові (вул. Козацька 11 а)»
7. 7. 20 лютого 2012 року відбувся конкурс, оголошений управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на оренду вільного нежитлового приміщення на вул. Козацький 11-а для створення в ньому експозиції про Олену Степанів-Дашкевич. Переможцем конкурсу стала громадська організація «Етра – громадське об’єднання Наталки Криничанки»
8. 8. 29.02.2012 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради було видано Наказ № 4-А «Про укладання договору оренди на нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Козацька 11- а»
9. 9. 16 березня 2012 року приватним нотаріусом Попович О.С. було посвідчено договір оренди № Л-8186-12, згідно з яким Громадський організації «Етра – громадське об’єднання Наталки Криничанки»  передаються в оренду не житлові приміщення загальної площею 45, 8 кв.м. (приміщення першого поверху – 31.8 кв.м. і приміщення підвалу 14 кв.м.)
10. 10. 21 березня 2012 року комісія, яка складалась з керівника проекту і автора концепції створення музейної експозиції про життя і чин Олени Степанів-Дашкевич Вікторії Садової, з працівників ЛКП 507, Личаківської райадміністрації, членів ГО «Етра», не змогли увійти до приміщення № 1 будинку № 11-а по вул. Козацький. Громадянка Лутчин Л. заблокувала вхідні двері до поза квартирного коридору загального користування.
11. 11. 22 березня 2012 року гр. Лутчин Л. вчинила скандал в ЛКП № 507, кричала що не пустить на поріг ані комісію, ані орендаря. Про вказані події Вікторія Садова повідомила Начальника Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області
12. 12. 23.03.2012 року у подвір’ї будинку 11-а по вул. Козацький у м. Львові відбувся брифінг керівника ГО «Етра» Н.Ф. Криничанки «Хто у Львові не бажає музею Олени Степанівни?». Не зважаючи на присутність представників депутатського корпусу, громадськості, преси – гр. Лутчин Л. знову заблокувала вхід до приміщення загального користування (поза квартирний коридор), чим унеможливила доступ до орендованого приміщення. Вказані події висвітлювались у пресі , що викликало не аби який суспільний резонанс .

Дуже влучно було зазначено, що “У справі музею Олени Степанівни цинізму влади немає меж”  Особливо важко зрозуміти повну бездіяльність балансоутиримувача (ЛКП 507), який згідно з договором оренди повинен передати приміщення орендареві та забезпечити доступ. Натомість працівники ЛКП радять організаторам музею звернутись в суд. Але одночасно у міській раді не забувають нараховувати орендну плату…

13.         13. 25.03.2012 року керівник Проекту створення експозиції у меморіальному помешканні Олени Степанів- Дашкевич Вікторія Садова направила лист Голові комісії культури, промоції, ЗМІ та туризму п. Я. Мичку «Про забезпечення доступу до нежитлових приміщень в будинку № 11-а на вул. Козацький у Львові»
14.         14.         26.03.2012р. організаторів музею викликали в міліцію для дачі пояснень по зверненню від 22.03.2012р. Організатори музею надали свої пояснення, у міліції їм порадили звертатись в суд. Вказані події також висвітлювались у пресі
15. 15. 26.03.2012 року керівник Проекту створення експозиції у меморіальному помешканні Олени Степанів- Дашкевич Вікторія Садова направила лист міському голові Садовому А.І. «Про забезпечення доступу до нежитлових приміщень в будинку № 11-а на вул. Козацький у м. Львові»
16. 16. 8 квітня 2012 року на зборах Львівської обласної організації Спілки офіцерів України було одностайно проголосовано за те, щоб прийняти Олену Степанів почесним членом ЛОО СОУ як першу в світі жінку, котрій було офіційно присвоєне офіцерське звання. Окрім того, ЛОО СОУ підписала меморандум про співпрацю з ГО “Етра”, на створення експозиції у меморіальному помешканні Олени Степанівни на вул. Козацькій, 11а. Згідно із цим меморандумом офіцери мають намір брати активну участь у створенні народного музею Степанівни та його охороні. Ця подія також висвітлювалась у пресі
17. 17. 16 травня 2012 року організатори музею мали намір провести першу екскурсію хоча б і без експозиції,         оскільки Львівська обласна організації Спілки Офіцерів України виявила з цього приводу велике бажання. Першу екскурсію для українських офіцерів провела голова науково-методичної консультаційної ради Музею Олени Степанів-Дашкевич кандидат історичних наук Ганна Кос і цю екскурсію довелось проводити під парканом сусіднього будинку, оскільки гр. Лутчин Л. традиційно заблокувала вхід до приміщення загального користування (поза квартирний коридор), що унеможливило потрапляння до орендованого приміщення, кричала у вікно нецензурні вислови. Ця подія також висвітлювалась у пресі .
18. Організатори музею вирішили 17 травня напередодні Міжнародного дня музеїв провести акцію «Ніч музеїв», подія широко анонсувалась та викликала великий інтерес.

Але 17 травня організаторам музею довелось проводити акцію у… гаражі, який надав для проведення акції сусід О. Степанівни. Люди були вимушені стояти просто неба, а учасники – виступати на імпровізованій сцені в гаражу. Подія також широко висвітлювалась у пресі.

Безумовно знаходиться поза межами нормального людського розуміння, коли законний орендар не може зайти на орендований об’єкт, але ще більше обурює що через незаконні дії однієї особи гр. Лутчин Л., (на яку чомусь не може вплинути ані міська рада, ані міліція, ані депутатський корпус) – вшанування пам’яті Великої Героїні повинно відбуватись в гаражі, а глядачі стояти просто неба під дощем…  Дівчатка-пластунки, які народились в Незалежній Україні, вшановуючи пам”ять Героїні Незалежної України виступають в гаражі, напевно навіть в СРСР такого сюрреалізму годі уявити… ЧИ Є МЕЖА ЦИНІЗМУ І БАЙДУЖОСТІ “ПАТРІОТИЧНОЇ ВЛАДИ” та ЧИ Є УПРАВА НА гр. ЛУТЧИН ?!

24.06.2012р. – екскурсанти знову не змогли потрапити до музею, оскільки гр. Лутчин Л. в черговий раз заблокувала вхідні двері.  – екскурсанти Стаття на ZIKу, фото

 

31.05.2012р. – Хорунжа Олена Степанів посмертно нагороджена відзнакою Спілки офіцерів України – “Хрестом заслуги” ( фоторепортаж ЛОО СОУ )

 

Оскільки стало абсолютно очевидно, що гр. Лутчин Л. добровільно не дасть організаторам музею працювати, а місцева влада та міліція не можуть (а швидше-не хочуть) нічого робити, організатори музею звернулись до нашого Центру з проханням допомогти захистити їх законні права та інтереси. Було прийнято рішення звернутись в суд із позовом до гр. Лутчин Л. про усунення перешкод в користуванні приміщенням.

     З подальшим перебігом подій ми будемо знайомити відвідувачів на цій сторінці – кожна новина буде з”являтись на цій сторінці.

10.07.20218 вечір пам”яті Олени Степанівни

11.07.2013р. – в день 50 річчя з дня смерті Олени Степанівни, на вул. Козацькій, 11-а у Львові, де мешкала перша жінка-офіцер, доктор філософії, педагог та науковець-географ Олена Степанів-Дашкевич, відбувся вечір пам’яті національної героїні.

Відвідувачі були вражені тим, як організаторам музею (в першу чергу Наталці Криничанці та Вікторії Садовій) вдалось за рекордно короткий термін підготувати першу експозицію.

 

  07.06.2013р –

Оскільки гр. Лутчиш Л.І. відмовилась добровільно виконувати судове рішення по вселенню музею О.Степанівни та забороні чинити перешкоди, Центром було взято виконавчі листи на примусове виконання судового рішення. Личаківським відділом Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження.

29 травня 2013 року організатори музею, разом із державними виконавцями намагались потрапити у приміщення, але наразились на шалений супротив гр. Лутчин Л.І. Після чого державний виконавець був вимушений звернутись у органи внутрішніх справ для примусового виконання судового рішення.

07.06.2013р. організатори музею, державний виконавець, представники міліції та ЛКП, в черговий раз зібрались на подвір’ї будинку 11-а по вул. Козацькій. Гр. Лутчин категорично відмовилась відкривати двері. При спробі відкрити двері силоміць, з’ясувалось… що гр. Лутчин Л.І. (яка постійно скаржиться на погане самопочуття) забарикадувала зсередини двері великим дерев’яним брусом. Знадобились неабиякі зусилля декількох чоловіків, щоб таки відкрити двері. Весь цей час гр. Лутчин Л.І. посилала на голови присутніх прокльони, намагалась фізично перешкодити та повідомила, що нею подано черговий судовий позов – цього разу гр. Лутчин Л.І. оскаржує дії державного виконавця! Залишається лише дивуватись як при такому слабкому здоров’ї (яке перешкоджає приходу у суди) гр. Лутчин Л.І. не тільки щодня продає квіти в центрі міста, а ще і подає судові позови, тягає величезні бруси та знаходиться у прекрасній фізичній формі, яка дозволяє чинити опір представникам влади.

Коли організатори музею потрапили нарешті у приміщення, то побачили, що приміщення знаходиться у жахливому стані! Гр. Лутчин Л.І. не тільки не доглядає за будинком та подвір’ям, а і довела помешкання Олени Степанівни (на приватизацію якого претендує) та спільний коридор до абсолютно непридатного стану.

Як завжди дякуємо за своєчасне та об’єктивне висвітлення подій IA ZIK

28.02.2013р. – Львівський апеляційний адміністративний суд підтвердив відсутність у родини Лутчин будь якого порушеного права у зв‘язку зі створенням музею О. Степанівни по вул. Козацькій 11-а у м. Львові.

Нагадаємо – громадяни Лутчин Любов Іванівна та її син Лутчин Ігор Михайлович звернулись до Галицького районного суду м. Львова із позовом до Виконкому Львівської міської ради, у якому просили скасувати Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 924 від 19.10.2011р. яким визнано таким, що втратило чинність Рішення Виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 09.07.1992 року № 362 «Про передачу Львівському історичному музею нежитлового приміщення № 1 у будинку 11-а на вул. Козацький». Оскільки позов був абсолютно безпідставним та необґрунтованим, суддя Галицького районного суду м. Львова Ванівський О.М. 19.09.2012р. прийняв законне та обґрунтоване рішення, яким відмовив родині Лутчин у задоволенні позову (детальніше дивитись нижче у запису від 19.09.2012р.).

Родина Лутчин подала апеляцію на вказане рішення. Більше того – родина Лутчин заявила клопотання про забезпечення позову, у якому просила… «заборонити Львівській міській ради та ГО «Етра» або будь-яким іншим особам, проводити та вчиняти будь-які (або певні) дії стосовно приміщення заг. площею 31,7 кв.м. по вул. Козацькій 11-а кв.1 у м. Львові»!

 

 

Тобто родина Лутчин фактично просила суд заборонити виконувати набувшу законну силу судове рішення – адже Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2012 року у справі № 2/1312/1924/12 (залишено в силі Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 12.02.2012р.) було задоволено позов ГО «Етра – громадське об’єднання Наталки Криничанки» – Зобов’язано Лутчин Любов Іванівну не чинити перешкоди у вселенні та користуванні ГО «Етра- громадське об’єднання Наталки Криничанки» нежитловим приміщенням по вул. Козацький 11-а у м. Львові.

21.02.2013 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Кузьмича С.М., винесла законне та обгрунтоване рішення – відмовити родині Лутчин у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

28.02.2013р., розглянувши по суті апеляційну скаргу родини Лутчин, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Кузьмича С.М прийняла правосудне та справедливе рішення – апеляційну скаргу родини Лутчин відхилити, рішення Галицького районного суду від 19.09.2012р. – залишити без змін!

      

      12.02.2013 – Апеляційний суд Львівської області встав на сторону громади та підтвердив законність рішення Личаківського районного суду.

Нагадаємо: у зв’язку із тим, що гр. Лутчин Л.І. не пускала організаторів музею до приміщення, унеможливлювала створення музею, організатори музею звернулись до суду про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

17.10.2012р. Личаківській районний суд м. Львова задовольнив позов у повному обсязі. Суд ухвалив:

– Усунути перешкоди в користуванні Громадською організацією «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» нежитловим приміщенням по вул. Козацька буд. № 11-а у м. Львові, шляхом вселення Громадської організації «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» у вказане приміщення.

   – Зобов’язати Лутчин Любов Іванівну не чинити перешкод Громадській організації «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» у її вселенні та користуванні приміщенням по вул. Козацька буд. № 11-а у м. Львові.

   –   Зобов’язати Лутчин Любов Іванівну надати керівнику Громадської організації «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» – Криничанці Наталії Федорівні ключі від загального входу у будинок № 11-а по вул. Козацькій у м. Львові.

   –   Судові витрати покласти на Лутчин Любов Іванівну.

Оскільки гр. Лутчин Л. на судові засідання не з’являлась (хоча в матеріалах справи містяться всі повідомлення про вручення їй судових повісток), рішення         суду було заочним.

Після чого гр. Лутчин Л.І. звернулась до Личаківського районного суду Львова із заявою про перегляд цього заочного рішення. Рішенням від 14.11.2012р. Личаківський районний суд залишив рішення від 17.10.2012р. в силі, а заяву Лутчин Л.І.-без задоволення.

Тоді гр. Лутчин Л. звернулась до Апеляційного суду Львівської області із апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Личаківського районного суду.

Апеляційний районний суд м. Львова, розглянувши 12.02.2012р. апеляційну скаргу Лутчин Л.І., ухвали – апеляційну скаргу Лутчин Л.І. відхилити, а рішення Личаківського районного суду залишити без змін!

Про перебіг цього судового розгляду, як завжди талановито та повно написала у своїй СТАТТІ талановита львівська журналістка Вікторія Садова.

Отже, громада Львова перемогла 20 річний супротив особи, яка унеможливлювала створення музею продовж 20 років. Маємо надію, що тепер справа, нарешті, зрушиться з мертвої точки і у Львові таки постане музей Національної Героїні Олени Степанівни.

Про подальший перебіг подій ми будемо інформувати. Вітаємо всіх небайдужих людей із великою і важливою перемогою громади!

09.12.2012р. – у приміщенні Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбулась презентація книги Ганни Кос «З під знаку Стрільця: Олена Степанів-Дашкевич у світлинах, документах спогадах», виданої у Львові до 120-річного ювілею хорунжої Українських січових стрільців Олени Степанівни. Упорядник книги – талановитий журналіст, фантастична людина Вікторія Садова.

Організували чудову душевну презентацію книги ініціатори створення музею Олени Степанівни – Вікторія Садова, Христина Процик, ряд інших небайдужих патріотів.

На презентації було багато виступів, спогадів, розмов. Унікальна атмосфера, що її вдалось створити організаторам, особливо підсилювалась тим, що все відбувалось в приміщенні тюрми, де колись була ув’язнена Олена Степанівна. Хто б міг подумати, що у цих же стінах колись буде відбуватись презентація книги, присвяченої О.Степанівни, будуть звучати пісні та вірші на її честь? Але у цьому і полягає Вища Справедливість! І як би не пручались залишки совєтської системи, як би не намагались стерти з пам’яті людей справжніх Героїв – але їм це не вдавалось за окупаційних совєтських часів і тим більше не вдасться тепер!

07.12.2012р. – виповнилось 120-річчя з Дня народження Олени Степанів-Дашкевич (Олени Степанівни).

З нагоди цього ювілею організатори музею та інші небайдужі чисті серцем люди, організували та провели ряд заходів, які широко висвітлювались у пресі.

 

Виступ хору “Нескорені”, що відбувся 2 грудня 2012 р.в Будинку вчителя у Львові, з нагоди відзначення 120 років від дня народження Олени Степанів-Дашкевич.

 

07 грудня в Палаці мистецтв відбулась урочиста академія з нагоди 120-річчя з Дня народження Олени Степанівни та змістовна концертна програма на честь національної Героїні.

Грамотами Голови Львівської ОДА були нагороджені активісти створення музею Олени Степанівни, в тому числі і Президент нашого Центру Наталія Сікевич.

Організатору академії – керівнику ГО «Етра» (переможець конкурсу по створенню музею Олени Степанівни) Наталці Криничанці вдалось організувати чудовий захід, концерт та створити дуже гарну душевну атмосферу

05.07.2012  – Центром в інтересах ГО «Етра» подано позов до гр. Лутчин Л. про усунення перешкод в користуванні приміщенням, вселення ГО «Етра» до приміщення, зобов’язати гр. Лутчин Л. не чинити перешкоди у створенні музею О.Степанівни.

       

        25.06.2012р. – несподівано з”ясувалось, що ще в лютому (!!!) гр. Лутчин Л. подала позов до Львівської міської ради про надання їй та її родині приміщення, у якому мешкала О. Степанівна! Ані ГО “Етра” (як орендаря цьогоприміщення), ані Вікторію Садову (як керівника проектупо створення музею), ані громадськість – НІКОГО про це не повідомили. В Личаківському суді Львова відкрито провадження за позовом гр. лутчин Л. і суд вирішує долю приміщення музею без орендаря приміщення та без організаторів музею!

Центром в інтересах організаторів музею, ГО “Етра” подано заяву на вступ Третьою стороною у даний судовий процес. Слухання має відбутись 20 липня 2012 року.

14.11.2012р. – суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С. підтвердила своє законне рішення щодо визнання права територіальної громади на створення музею Олени Степанівни!

Чергова спроба гр. Лутчин Л.І. перешкодити створенню музею, зазнала невдачі.

Ця чергова спроба висвітлила методи, якими намагається діяти гр. Лутчин Л.І. Нагадаємо – 17.10.2012 року суддя Личаківського районного суду Львова Леньо С.І. задовольнила позов ГО «Етра» щодо усунення перешкод з боку гр. Лутчин Л.І. у користуванні приміщенням по вул. Козацький 11-а для створення музею О.Степанівни (детальніше дивитись нижче запис за 17.10.2012р.).

Громадянка Лутчин Л.І., яка жодного разу не з‘явилась на судові слухання, подала Заяву про перегляд заочного судового рішення.

У своїй ЗАЯВІ гр. Лутчин Л.І. повідомляла суд, що виявляється, є постанова Львівського окружного суду, яким визнано недійсним Договір оренди нежитлового приміщення по вул. Козацький 11-а! Можна собі уявити шок, який отримали організатори музею, прочитавши таку новину.

Розгляд заяви гр. Лутчин Л.І. був призначений на 14 листопада 2012р. Ця подія широко висвітлювалась у пресі, за що можна в черговий раз щиро подякувати небайдужій талановитій журналістці Вікторії Садовій. Завдяки цій статті про судове слухання довідались громадяни, що спричинило прихід на слухання представників різних громадських організацій з метою підтримки організаторів музею.

Сама гр. Лутчин Л.І… на слухання не з‘явилась. Як не з’явився і її представник. Натомість гр. Лутчин Л.І. подала чергову заяву про своє погане самопочуття, яка (як завжди) не підкріплялась жодним офіційним документом.

В ході судового слухання було встановлено, що жодної постанови Львівського окружного адміністративного суду, якою б було визнано недійсним Договір оренди – НЕ ІСНУЄ!!! Більше того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року позов було ПОВЕРНУТО позивачці.

Одночасно слід нагадати, що ухвалою Галицького районного суду Львова від 25.10.2012р. аналогічний позов гр. Лутчин Л.І. був залишений суддею Ванівським О.М.  без розгляду (див. нижче запис від 07.11.2012р.).

Таким чином гр. Лутчин Л.І. надала суду завідомо не правдиву інформацію. Виникає закономірне питання – що наступного разу вигадає гр. Лутчин Л.І.? Напише, що у неї є рішення НКВС про розстріл ініціаторів створення музею?

На щастя суддя Леньо С. розібралась         у ситуації, вивчила наявні матеріали та прийняла законне, справедливе та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення заяви Лутчин Л.І.  про перегляд судового рішення від 17.11.2012р.

 

07.11.2012р. – З’ясувалось, що гр. Лутчин Л.І., (яка постійно скаржиться на погане самопочуття), не має наміру заспокоюватись.

           Гр. Лутчин Л.І. подала новий позов!

Позов поданий до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської міської ради, Третя особа – громадська організація «Етра».

Гр. Лутчин Л.І. просить суд … скасувати результати конкурсу на оренду вільного нежитлового приміщення на вул. Козацький 11-а у м. Львові для створення музею О.Степанівни (переможцем якого стала ГО «Етра – громадське об’єднання Наталки Криничанки»). Також гр. Лутчин Л.І. просить суд скасувати Наказ Управління комунальної власності ЛМР «Про укладання договору оренди нежитлового приміщення за адресою м.Львів, вул. Козацька 11-а»!

Не вкладається в голові скільки ще позовів придумає гр. Лутчин Л.І. щоб перешкодити створенню музею! Це при тому, що ще 20 років назад суд відхилив черговий позов гр. Лутчин Л.І., вказавши що створення музею ніяким чином не зачіпає та не порушує права родини Лутчин!!!

Суддя Галицького районного суду Ванівський О.М. всебічно та об’єктивно дослідив матеріали позову та прийшов до законного та обґрунтованого висновку про те, що позивачкою Лутчин Л.І. пропущено строк звернення до суду, а клопотання про поновлення строку звернення до суду є безпідставним. Відтак у поновлені строку звернення до адміністративного суду гр. Лутчин Л.І. суд відмовив, а позовну заяву Лутчин Л.І. повернув без розгляду.

      Але і ця новина не є останньою!

Гр. Лутчин Л.І. оскаржила рішення Галицького райнного суду Львова від 19.09.2012р. (див. нижче запис від 19.09.2012р.), яким суд відмовив родині Лутчин у задоволенні позову щодо скасування рішення викнкому Львівської міської ради.

Окрім того гр. Лутчин Л.І. скаржила і рішення Личаківського районного суду Львова (див. нижче запис від 17.10.2012р.), яким задоволено позов ГО “Етра” про усунення перешкод в користуванні приміщенням по вул. Козацький 11-а, зобов”язано гр. Лутчин Л.І. не чинити перешкоди “Етрі”.

Очевидно, що всі деструктивні дії гр. Лутчин Л. вчиняє з єдиною метою -унеможливити створення музею О.Степанівни. Очевидно Любов Іванівна сподівається, що повториться історія 20 річної давнини і, зіштовхнувшись з опором гр. Лутчин Л.І., організатори музею відступлять. А гр. Лутчин Л.І. ще років двадцять буде тішитись безкарністю та власним свавіллям. Однак цього разу так не буде!

       17.10.2012р. – Суд захистив права громади та Справедливість! Не може бути такого, щоб в Незалежній Україні одна людина перешкоджала 20 років у створенні музею національної Героїні! І суд сьогодні став на сторону Закону, Справедливості та Верховенства права у самому високому розумінні цього слова.

Суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С.І.  сьогодні продовжила засідання за нашим позовом до Лутчин Л.І. про усунення перешкод у користуванні приміщенням. Відповідачка Лутчин Л.І. традиційно на суд не з”явилась, хоча повторно була належним чином повідомлена, про що свідчать повідомлення про вручення повістки. Львівська міська рада та Фонд коммайна на засідання не прибули, але подали пояснення, у яких позов підтримують. Враховуючи, що відповідачка була належним чином повідомлена, ані заперечень ані пояснень суду не надала, суддя Леньо С.І., заслухавши думку представників позивача, прийняла рішення слухати справу. Вислухавши  правову позицію представників позивачів, детально вивчивши обставини та матеріали справи, суд оголосив про судові дебати. Представник позивача Сікевич Н.В. позовні вимоги підтримала, просила суд ухвалити рішення про задоволення позову, не затягувати розгляд справи, оскільки гр. Лутчин Л.І. може ще дуже довго не з”являтись у суд, а між тим рік Олени Степанівни добігає кінця, а музей так і не може розпочати свою роботу! Представник позивача Куровець Р.І. позовні вимоги підтримав, погодився щодо можливості ухвалення заочного рішення. Суддя Леньо С.І., суворо дотримуючись вимог ЦПК України, перевіривши всі наявні правові підстави, уточнивши деталі та обставини справи, оголосила про видалення суду у нарадчу кімнату. Після повернення з народчої було оголошено справедливе та законне судове рішення:

“Позов задовольнити в повному обсязі

1. Усунути перешкоди в користуванні Громадською організацією «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» нежитловим приміщенням по вул. Козацька буд. № 11-а у м. Львові, шляхом вселення Громадської організації «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» у вказане приміщення.
2. Зобов’язати Лутчин Любов Іванівну не чинити перешкод Громадській організації «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» у її вселенні та користуванні приміщенням по вул. Козацька буд. № 11-а у м. Львові.
3. Зобов’язати Лутчин Любов Іванівну надати керівнику Громадської організації «Етра – Громадське об’єднання Наталки Криничанки» – Криничанці Наталії Федорівні ключі від загального входу у будинок № 11-а по вул. Козацькій у м. Львові.
4. Судові витрати покласти на Лутчин Любов Іванівну”.

 

Дякуємо ZIK за, як завжди, оперативне та повне висвітлення подій! Також дякуємо газеті “Ратуша” за уважне слідкування за цією важливою темою.

Вітаємо  в першу чергу організаторів музею!!!

Вітаємо також всіх небайдужих людей доброї волі, які разом із організаторами музею, долаючи перешкоди, йдуть до мети – створення музею Олени Степанівни!

 

      14.10.2012р  –    Учасників всеукраїнського проекту не пустили у музей Степанівни

 

     01.10.2012р. – люди с чистим та палким сердцем – організатори музею О.Степанівни – продовжують свою титанічну роботу!

Започатковано запис відеоспогадів про Олену Степанів та будинок по вул. Козацький 11-а.

Стаття до 120 річного ювілею О.Степанів-Дашкевич “ Прекрасна емансипантка ”

    24.09.2012р. – відбулось засідання Личаківського суду за нашим позовом до гр. Лутчин Л.І. про усунення перешкод в користуванні приміщенням по вул. Козацький 11-а. Судья оголосила, що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення гр. Лутчин Л.І. судової повістки, однак сама Лутчин Л.І. в суд не з”явилась, причин не явки не повідомила. Оскільки це була перша неявка, то суд вирішив відкласти судовий розгляд справи на  17 жовтня 2012р. Традиційно дякуємо ZIK за висвітлення перебігу подій!     

       

    19.09.2012р. – суд відмовив родині Лутчин у задоволенні позову, підтвердив законність рішення виконкому Львівської міської ради, яке передувало конкурсу на створення музею Олени Степанівни!

Засідання тривало понад ТРИ ГОДИНИ!!! Суддя Галицького районного суду Ванівський О.М. детально та всебічно дослідив всі матеріали та обставини справи, навіть проігнорувавши власний обід.

В ході судового слухання позивач Лутчин І.М. довго цитував Конституцію, Конвенцію про захист прав та основоположних свобод людини,         повністю зачитував свою позовну заяву… Однак так і не зміг пояснити головного: яким чином оспорюване рішення порушує права позивачів. Однак в ході судового слухання з’ясувалось багато цікавих нових обставин справи.

Нагадаємо: родина Лутчин подала до Галицького районного суду Львова позов, у якому просила суд «Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 924 від 19.10.2011р. «Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 09.07.1992р. № 362».

Однак в ході судового засідання з’ясувалось, що позивачі «забули» повідомити суду, що ще у 1993 році той самий Галицький районний суд м. Львова розглядав справу за позовом тієї ж родини Лутчин, яка вимагала скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 09.07.1992р. № 362 «Про передачу Львівському історичному музею нежитлового приміщення № 1 будинку 11а на вул. Козацька під музей Олени Степанівни». Тобто у 1993 році родина Лутчин вимагала скасувати рішення виконкому ЛМР від 09.07.1992р. № 362. Коли ж Львівська міська рада скасувала означене рішення, родина Лутчин подала позов з оскарженням цього скасування!

Основна мотивація позивачів полягала у тому, що:

– приміщення 1 у буд.11а по вул. Козацький не переведено належним чином в нежитлове (на думку позивачів відсутнє підтвердження Львівської ОДА);

– створення музею порушує їх права;

– позивачі вклали гроші в ремонт будинку;

Одночасно, як зазначалось вище, в позові відсутня аргументація – яким же чином скасування рішення, (яке раніше позивачі самі ж і вимагали скасувати) порушує їх право.

При цьому позивачі «забули» вказати, що всі наведені ними обставини вже були предметом судового розгляду ще 20 років назад.

Рішенням Галицького районного суду від 25 березня 1993 року, зокрема було встановлено:

– «Згідно рішення Львівського міськвиконкому № 252 від 20.06.91р. дане жиле приміщення було переведено в нежитлове. Оскільки п.2 вищенаведеного рішення передбачав згідно вимог ЖК України подальшого затвердження даного рішення вищестоящим органом, то 23.09.92р. згідно розпорядження Представника Президента України у Львівські        області спірне жиле приміщення було переведено в нежитлове та внаслідок розпорядження від 09.06.92р. № 263 «Про відзначення сторіччя з дня народження Олени Степанівни» це приміщення на умовах оренди було передано Львівському історичному музею. І хоча законодавець визначає, що переведення жилого приміщення в нежиле, як правило не допускається, але входячи з громадських інтересів справи побудови молодої держави України, виховання молоді в дусі патріотизму, любові і поваги до нашої історії з метою вшанування пам‘яті хорунжої Українських Січових Стрільців Олени Степанівни та відзначення сторіччя від дня її народження суд вважає виправданим таке виключення із загального правила»

– «Не вбачає суд і ущемлення прав скаржників розміщенням музею в спірному будинку виходячи з рішення міськвиконкому № 162 від 09.07.1992р.»

– «Не можуть бути взяті до уваги і бути підставою задоволення вимог скаржників покликання на те, що вони заклали значних зусиль і коштів на утримання будинку, а також прибудинкової території, мають також приватизувати даний будинок, оскільки вимогу затрачених коштів можна вирішувати в порядку ст.440 ЦК України»

– «В задоволенні скарги Лутчин Любов Іванівни, Лутчин Ігоря Миколайовича до Львівської міської державної адміністрації при визнання рішення № 362 від 09.07.92р., Львівського міськвиконкому, третя особа Львівський історичний музей – відмовити».

Рішенням Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 31 травня 1993 року рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Таким чином, ще майже 20 років назад судом встановлено, що жодних порушених прав у зв’язку із створенням музею О.Степанівни у родині Лутчин немає, рішення № 362 від 09.07.92р. так само не порушує права позивачів. Тож очевидно, що і скасування рішення № 362 від 09.07.92р. за визначенням ніяк не може порушити права позивачів.

Напевно позивачі Лутчин сподівались, що ніхто не згадає про рішення 20 річної давнини. Однак не були враховані величезний інтерес та зацікавленість громади у створенні музею, що ініціатори музею (які 20 років домагаються його відкриття, долаючи шалений супротив Лутчин) мають хорошу пам’ять, що багато людей присвячують свій час та серце вшануванню пам’яті Великої Героїні України. Саме тому ініціаторам створення музею і вдалось надати суду вищевказані рішення.

Після того, як суддя Ванівський О.М., керуючись приписами КАС України, долучив вказані судові рішення до матеріалів справи, «відновилась» пам’ять родини Лутчин – позивач не тільки згадав про ці судові рішення, а і вказав хто був суддею по справі та заперечував проти долучення цих судових рішень, як таких що «не мають відношення до справи». Однак суддя Ванівський О.М., суворо дотримуючись приписів ч.1 ст.72 КАС України*, відхилив незаконне клопотання позивача.

* Ч.1 ст.72 КАС України встановлено, що «Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

В ході слухання позивачі постійно відхилялись від предмету спору – суд та присутні вислухали історію трудового життя Лутчин Л.І., розповідь про Я.Дашкевича, твердження що Олена Степанівна… взагалі ніколи не жила на вул. Козацькій тощо.

Позивач Лутчин І.М., очевидно переплутавши судовий процес із американським фільмом, постійно вскакував з місця з вигуком «Протестую!». Судді довелось неодноразово роз’яснювати позивачу, що даний процес відбувається в Україні за приписами Кодексу адміністративного судочинства України. Права та обов’язки сторін викладені у ст.ст. 49 та 51 КАС України. Вказані норми не містять у собі права позивача вскакувати посередині процесу, перебивати виступаючого вигуками «Протестую!».

Оскільки позивачі покликались на те, що під час громадських слухань щодо створення музею О.Степанівни, було порушено їх честь та гідність, а сам музей також порушує «конституційне право на житло» та «заборону дискримінації», «ст.8 Конвенції про права людини», Сікевич Н.В. поцікавилась:

– у чому саме полягає порушення конституційного права на житло?

– за якою саме ознакою і як саме оспорюваним рішення позивачі були піддані дискримінації?

– чи оспорювали позивачі результати громадських слухань, результати конкурсу, чи звертались з позовом про захист честі та гідності тощо?

На перші два питання відповідь не була почута (так само як і не вдалось з’ясувати та знайти хоч якесь порушене право позивачів взагалі). На останні запитання відповідь була з’ясована за допомогою представника Львівської міської ради – «НІ».

Одночасно з’ясувалось, що родина Лутчин подала ще один позов! Звичайно, що про цей позов (як і про попередні) ініціаторам створення музею нічого не було відомо.

Після понад 3-х годинного засідання, суд видалився в нарадчу кімнату для винесення рішення. Після повернення суддя Ванівський О.М. оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення – У ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ ВІДМОВИТИ!

Поза сумнівом це рішення є законним та обґрунтованим. Вітаємо всіх небайдужих людей доброї волі, ми стали ще на крок ближче до втілення у реальність нашої спільної мети – відкриття музею Олени Степанівни.

Не зважаючи на те, що на даний момент в провадженні різних судів знаходиться ще, як мінімум, два позови (один наш – про усунення перешкод у користуванні, другий – той, про який ми довідались в ході вищеописаного судового розгляду, позов від родини Лутчин до ЛМР про визнання бездіяльності протиправною, не надання відповіді на звернення), ми впевнені у перемозі! Нехай вона буде не дуже швидкою і не дуже легкою, але ж хіба Олена Степанівна шукала легких шляхів і відступала перед труднощами?

Ще раз вітаємо усіх патріотів України із перемогою закону, здорового глузду та Вищої Справедливості!!!

Дякуємо талановитому перу Вікторії Садової за висвітлення подій!

 

28.08.2012 – сьогодні у Галицькому районному суді Львова повинно було відбутись засідання у справі за позовом Лутчин Любов Іванівни, Лутчин Ігора Михайловича до Львівської міської ради. Позивачи вимагають визнати незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 924 від 19.10.2011р. “Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 09.07.1992р. № 362”.

Дивовижність ситуації полягає у тому, що рішенням виконкому ЛМР від 09.07.1992р. № 362 приміщення по вул. Козаьцикй 11-а було надано в оренду Львівському історичному музею для створення експозиції, присвяченій Олені Степнаівни. Позивачка Лутчин Л.І. двадцять років боролась проти створення музею, не пускала до приміщення працівників Львівського історичного музею і ось коли Наказ про передачу приміщення історичному музею скасовано, гр. Лутчин Л.І… оскаржує це скасування! На жаль не вдалось прояснити ситуацію у самої гр. Лутчин Л.І., оскільки ані вона сама, ані її син (другий позивач) до суду не з”явились. Натомість гр. Лутчин Л.І. подала клопотання про відкладення розгляду у справі у зв”язку із станом здоров”я. Суддя Ванівський О.М. задовольнив це клопотання, попередньо розглянувши клопотання Центру (як представника ГО “Етра”) про вступ у справу Третьою стороною. Суд задовольнив це клопотання і залучив ГО “ЕТРА” до розгляду справи.

Після чого нами було подано два клопотання – 1. Про визнання обов”язковою особисту явку позивача Лутчин Ігоря Михайловича у суд (оскільки, як випливає з складеного сусідами Акту- Лутчин Ігор Михайлович вже 20 років як мешкає за межами України і аж ніяк не міг підписати та подати позов у Львові. Не заперечує відсутності сина в Україні і сама гр. Лутчин Л.І.). 2- Витребувати з Личаківського районного суду м. Львова справу 1992-1993 років (гр. Лутчин Л.І. тоді оспорювала саме надання приміщення на Козацький 11-а історичному музею). Тож хотілось би зрозуміти правову логіку позивачки, яка спочатку вимагає скасування Наказу виконкому ЛМР, а коли Наказ скасовують- оскаржує це скасування. Суд задовольнив обидва клопотання. Також суд задовольнив клопотання ЛМР про залучення до розгляду у справі виконкому ЛМР, як орган чиї дії оскаржуються. Наступне засідання у справі має відбутись 19.08.2012р. об 11 год.30 хв.  

   Дякуємо керівнику проекту по створенню музею – талановитій журналістці з палким і небайдужим сердцем – Вікторії Садовій за повне та оперативне висвітлення подій , адже громада має право знати таких своїх “героїв”, як гр. Лутчин Л.І.  в обличчя…

 

28.08.2012 –     Пластунки відсалютували Степанівні до 100-річяя організації

  

     20.07.2012 – сьогодні мало відбутись засідання Личаківського районного суду м. Львова за позовом гр. Лутчин Л.І. до Львівської міської ради. (Нагадаємо: громадянка Лутчин Л. вимагає від Львівської міської ради передати їй помешкання, де провела свої останні дні Олена Степанівна і планується зробити музей легендарної хорнужиї). Центр в інтересах ГО “ЕТРА” подав позов про вступ в дану справу Третьою стороною. Довідавшись про це, громадянка Лутчин Л.  … відкликала свою позовну заяву!  Однак з”ясувалось, що на цьому гр. Лутчин Л. не зупинилась і подала новий позов – цього разу вже в Галицький районний суд Львова до Львівської міської ради з вимогою визнати незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 924 від 19.10.2011р. “Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 09.07.1992р. № 362”. Оспорюваним рішенням було визнано нечинним рішення про передачу помешканння на вул. Козацький 11-а Історичному музею для створення експозиції О.Степанівни. Важко збагнути логіку гр. Лутчиш Л. – з 1992 року вона особисто не пускала співробітників Історичного музею до помешканння, вимагала визнати незаконним передачу помешкання Історичному музею, а тепер вважає що скасування наказу про передачу помешкання Історичного музею порушує її права.  Центр в інтересах “ЕТРИ” буде подавати заяву про вступ Третьою особою в цю справу.

Як завжди ZIK оперативно та професійно висвітлив інформацію про вищезазначену подію.

 

11.07.2012 – відбулось відзначення 49-их роковин від дня смерті національної героїні Олени Степанів-Дашкевич. Подія широко анонсувалась і гр. Лутчин Л., звичайно, знала про цю подію. Тому, як завжди, заблокувала вхід до приміщення і знову люди повинні були проводити вшанування на вулиці. Не вкладається в голові, як дії однієї особи можуть перешкоджати здійсненню цілої волевиявлення громади Львова. Сподіваємось невдовзі суд все розставить по своїх місцях.

Однак протиправні дії гр. Лутчин Л. не зіпсували настрою присутнім, атмосфера була просто вражаюча – декілька поколінь прийшли вшанувати легендарну хорунжу легіону Українських Січових cтрільців та чотарку Української Галицької Армії Олену Степанів-Дашкевич. Керівнику проекту В.Садовій вдалось створити не тільки не повторну атмосферу, а і провести цей чудовий вечір, об’єднати всіх небайдужих людей.